Вже багато років я займаюся спростуванням російської пропаганди. На жаль, я досить рано почала з нею стикатися, ще коли навчалась в школі. Потім я спостерігала як пропаганда діє у вже незалежній Україні, а останні 16 років я її вивчаю тут, в країнах колишньої Югославії. Дуже цікаво тепер, коли я розмовляю багатьма мовами, бачити, що росіяни перестали навіть старатися і адаптувати свою брехню під кожну окрему країну (бо побачили, що люди без здатності критично мислити та перевіряти інформацію і так повірять всьому) і просто штампують одні і ті самі речення, тези та «факти» тільки різними мовами.
На днях на просторах твітера я зустріла нову російську методичку сербською мовою в стилі whataboutism-a. Захотілось її розібрати, щоб наочно показати, як працює пропагандистська машина терористичної федерації. На це пішло кілька днів, але я не шкодую, бо на цьому прикладі дуже добре видно, як легко маніпулювати людьми, які не звикли ставити питання.
Отже, акаунт ZICER верифікований, але водночас має і мітку «Parody account». Це зручний щит: можна поширювати політичний меседж, а на будь-яку критику відповідати «та це ж пародія».
Розрахунок також на те, що люди, побачивши синю галочку, сприймуть акаунт як надійний і не будуть заходити в профіль і не побачать, що це наче пародійний акаунт. Сам текст ніякої пародії не містить. Це прямий політичний висновок, під який підведено одинадцять історичних аргументів.
Конструкція тексту повторюється одинадцять разів: «Росія вбила X. Ні, це була Y». Фінал: «А те, що в Україні, — братовбивча війна, яку фінансує Європа».
Це класичний вотебаутизм, він же tu quoque. Мета прийому полягає не в тому, щоб щось довести про війну Росії в Україні. Мета інша - змінити тему. Замість питання «що Росія робить в Україні зараз?» читачеві підсовують питання «а хто в історії був гіршим?».
Використано одразу кілька методик
1. Солом'яне опудало (strawman) - людина спростовує не факт, а власну, спотворену та більш емоційну версію цього факту. Ніхто ніколи не звинувачував Росію в Хіросімі, работоргівлі чи подіях в Конго. Автор сам вигадує абсурдні звинувачення, сам їх «спростовує» і створює ілюзію, що всі звинувачення проти Росії такі самі безпідставні.
2. Хибна рівність і зсув теми. Навіть якщо всі наведені злочини правдиві (а так і є), жоден із них не скасовує жодного російського злочину. Злочини не взаємозараховуються. Дії Леопольда в Конго не роблять законним знищення Маріуполя.
3. Вибіркове замовчування (cherry-picking by omission). Список складено так, щоб читач не помітив, що в Росії та СРСР є власний, дуже довгий аналогічний список.
4. Маніпуляція цифрами. Там, де злочин західний, цифри часто роздуто (Корея, Камбоджа, Ірак). Там, де число «незручне», автор його знижує, бо сам погано знає тему (Індія, Алжир). Цифри підганяють під емоцію, а не під джерела.
5. Анафора та ритм. «Ні, це була… Ні, це були…» повторюється одинадцять разів. Це прийом гіпнотичного повтору: після одинадцяти повторів читач автоматично приймає і фінальне твердження, яке вже не про історію, а про сьогодення.
6. Інверсія жертви й агресора. Фінальне речення перекладає відповідальність за війну з того, хто напав, на тих, хто допомагає жертві захищатися.
А тепер подивимося деталі по пунктах.
1. «Росія вбила 300 000 людей у Японії атомними бомбами. Ні, це США»
Факт: атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі здійснили США. Цього ніхто не заперечує, про це є величезна відкрита американська історіографія і гостра дискусія в самих США.
Цифри: найуживаніші оцінки, на які посилається і японсько-американський Фонд дослідження радіаційних ефектів (RERF), - близько 90–166 тисяч загиблих у Хіросімі та 60–80 тисяч у Нагасакі протягом двох–чотирьох місяців після бомбардувань. Разом це приблизно 150–240 тисяч. «300 000» - не відповідає оцінкам загиблих від самих бомбардувань. Реєстр жертв Хіросіми справді містить понад 340 тисяч імен, але до нього десятиліттями вносять усіх постраждалих від бомби, які померли з будь-яких причин.
Що замовчано: СРСР 8 серпня 1945 року, між двома бомбардуваннями, оголосив Японії війну, порушивши пакт про нейтралітет 1941 року. У квітні 1945-го Москва оголосила, що не продовжуватиме його, але юридично пакт діяв до квітня 1946 року. Після капітуляції Японії Радянський Союз вивіз до таборів близько 575 тисяч японських військовополонених, близько 55 тисяч із них загинули на примусових роботах. Росія досі окупує південні Курили, які Японія вважає своїми.
Методика: солом'яне опудало. Жодна людина не звинувачує Росію в Хіросімі.
2. «Росія вбила 5–6 мільйонів євреїв. Ні, це Німеччина»
Факт: Так, Голокост є злочином нацистської Німеччини. Так, Червона армія (частинами 1-го Українського фронту; загалом у її лавах воювали мільйони українців) звільнила Аушвіц 27 січня 1945 року.
Що замовчано:
23 серпня 1939 року СРСР підписав із Гітлером пакт Молотова–Ріббентропа з таємним протоколом про поділ Східної Європи. 22 вересня 1939 року у Бресті вермахт і Червона армія провели спільну церемонію передачі міста (її часто називають спільним парадом).
Навесні 1940 року НКВС розстріляв близько 22 тисяч польських військовополонених офіцерів, поліцейських і представників інтелігенції — у Катинському лісі, Калініні та Харкові. Півстоліття СРСР приписував цей злочин нацистській Німеччині і навіть намагався звинуватити в ньому німців на Нюрнберзькому процесі. Москва визнала провину лише 13 квітня 1990 року. Тобто формула «Ні, це була Німеччина» — радянський винахід, а не західний.
У 1940 році НКВС передав гестапо кілька сотень німецьких та австрійських антифашистів, серед них євреїв, які втекли до СРСР (найвідоміший свідок — Маргарете Бубер-Нойман, вона пройшла і ГУЛАГ, і Равенсбрюк).
1948–1953: кампанія проти «безрідних космополітів», розстріл членів Єврейського антифашистського комітету (1952), «справа лікарів» (1953).
Німеччина визнала свою провину, виплачує репарації, заборонила заперечення Голокосту. Росія ж досі не дає повного доступу до архівів НКВС і не визнала, наприклад, Голодомор геноцидом.
Методика: солом'яне опудало плюс підміна. Незаперечний німецький злочин використовують як «алібі» для зовсім іншої держави.
3. «Росія вбила 6 мільйонів людей у Конго. Ні, це Бельгія»
Факт: злочини у Вільній державі Конго (1885–1908) — одна з найжахливіших сторінок колоніалізму. Важливе уточнення: це була особиста власність короля Леопольда II, а не бельгійської держави. Бельгія анексувала Конго у 1908 році саме під тиском міжнародного скандалу. Оцінки втрат населення дуже різняться — від кількох мільйонів до 10 мільйонів (Адам Гокшилд, «Привид короля Леопольда»). Точних даних немає, бо переписів не було.
Бельгія визнає цю історію: король Філіп у 2020 році висловив «найглибший жаль», повторив це в Кіншасі у 2022 році, діяла спеціальна парламентська комісія (хоча у 2022 році вона завершилася без спільних висновків).
Що замовчано — російський колоніалізм:
Черкеська трагедія 1860-х: після Кавказької війни Російська імперія вигнала або знищила більшість черкесів. Грузія у 2011 році визнала це геноцидом.
Казахський голод 1930–1933: загинуло понад 1,5 мільйона людей — чверть населення Казахстану; серед етнічних казахів, за різними оцінками, — до 38–42%.
Придушення повстання в Туркестані 1916 року, Уркун, коли десятки тисяч мирних киргизів загинули під час втечі до Китаю.
Методика: вибіркове замовчування. Колоніалізм подано як виключно західне явище, хоча Російська імперія - друга найбільша континентальна колоніальна імперія в історії.
4. «Росія вбила сотні тисяч голодних в Індії. Ні, це Англія»
Факт: британська колоніальна політика має пряму відповідальність за голоди в Індії. І тут автор, парадоксально, применшує: лише Бенгальський голод 1943 року забрав, за різними оцінками, від 2,1 до 3 мільйонів життів, а голоди XIX століття — десятки мільйонів. «Сотні тисяч» — це красномовне незнання теми.
Що замовчано: Голодомор 1932–1933 років в Україні. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, прямі втрати становлять близько 3,9 мільйона людей. Хліб у селян вилучали, села заносили в «чорні дошки», закон про «п'ять колосків» (7 серпня 1932), директива від 22 січня 1933 року заборонила селянам залишати Україну й Кубань у пошуках їжі. Голодомор визнали геноцидом Україна, Європейський парламент (грудень 2022), Бундестаг і понад 30 держав, зокрема Словенія та Хорватія (2023).
Методика: вибіркове замовчування. Автор обирає саме той злочин (штучний голод), для якого в радянській історії є найпряміший і найжорстокіший аналог.
5. «Росія депортувала мільйони африканців у кайданах. Ні, це британці, іспанці, португальці»
Факт: трансатлантична работоргівля дійсно є злочином європейських держав. За базою даних Slave Voyages (найповніше академічне джерело), через Атлантику було вивезено близько 12,5 мільйона африканців. Найбільшим перевізником була Португалія (включно з Бразилією), далі Британія.
Що замовчано:
Кріпацтво в Росії, тобто фактично рабство власних підданих. За переписом 1857 року у Російській імперії було понад 20 мільйонів кріпаків, їх продавали, програвали в карти, продавали окремо від родин. Скасоване лише 1861 року, майже одночасно з рабством у США (1863-1865).
ГУЛАГ: за даними дослідників (Anne Applebaum, «Меморіал»), через систему таборів пройшло близько 18 мільйонів людей. Це була економіка примусової праці державного масштабу.
Масові депортації народів: кримські татари (травень 1944, близько 190 тисяч; за різними оцінками, від п'ятої частини до майже половини загинули в перші роки заслання), чеченці та інгуші (операція «Чечевиця», лютий 1944, близько 490 тисяч), поволзькі німці, калмики, балкарці, народи Балтії, українці з західних регіонів України.
Нідерланди у 2022 році офіційно вибачилися за рабство. У Британії та Португалії точиться публічна дискусія про історичну відповідальність і компенсації, хоча уряди поки що їх відкидають. Росія ж у 2021–2022 роках через суд ліквідувала «Меморіал», організацію, що документувала жертв ГУЛАГу.
Методика: вибіркове замовчування. «Депортація у кайданах» - це термін, під який найкраще підпадає саме радянська практика депортацій у товарних вагонах.
6. «Росія вбила тисячі людей в Алжирі. Ні, це Франція»
Факт: Алжирська війна 1954–1962 це колоніальна війна з тортурами й масовими вбивствами. І знову автор применшує: оцінки загиблих від кількох сотень тисяч (французькі історики) до 1,5 мільйона (офіційна цифра Алжиру). Франція поступово визнає провину: Макрон у 2018 році визнав систему катувань (справа Моріса Одена), у 2021 — вбивство Алі Буменджеля.
Що замовчано: Чечня. Дві війни (1994–1996 та 1999–2009) забрали десятки тисяч цивільних життів. У 2003 році ООН, за широко цитованими повідомленнями, назвала Грозний «найбільш зруйнованим містом на Землі». Європейський суд з прав людини ухвалив сотні рішень проти Росії щодо позасудових страт, катувань і зникнень людей у Чечні.
Методика: дзеркальна проєкція. Війна метрополії проти народу, що прагне незалежності, це саме те, що Росія робила в Чечні і робить зараз в Україні.
7. «Росія вбила 3 мільйони у В'єтнамі й 2 мільйони в Камбоджі. Ні, це США»
В'єтнам: війна мала катастрофічні наслідки, оцінки загиблих в'єтнамців від 1,3 до 3 мільйонів (верхню межу назвав Ханой у 1995 році). Але це була й громадянська війна, в яку з одного боку прямо втрутилися США, а з іншого — СРСР і Китай як постачальники зброї. СРСР озброював Північний В'єтнам: зенітні комплекси, МіГи, радянські радники. Тобто в цій війні Москва не «невинна сторона», а сторона конфлікту.
Щодо Камбоджі, то тут пряма фальсифікація. Близько 1,7 мільйона камбоджійців (приблизно 21% населення) загинули у 1975–1979 роках від режиму червоних кхмерів Пол Пота - комуністичного режиму (дані Програми з вивчення камбоджійського геноциду Єльського університету; вирок Надзвичайних палат у судах Камбоджі, трибуналу за участі ООН, 2018). Американські бомбардування Камбоджі (1965–1973, найінтенсивніші — у 1969–1973 роках) забрали, за ранішими оцінками, від 50 до 150 тисяч життів; дослідники Бен Кірнан і Тейлор Оуен вважають, що реальна цифра вища. Це теж злочин, але приписати США два мільйони жертв комуністичного геноциду це свідома брехня.
Методика: підміна виконавця. Жертви комуністичного режиму записані на рахунок його ворога.
8. «Росія вбила шість мільйонів корейців і мільйон китайців під час Корейської війни. Ні, це США»
Хто почав: 25 червня 1950 року війська Північної Кореї вторглися до Південної. Розсекречені радянські архіви (опубліковані, зокрема, Wilson Center, проєкт Cold War International History Project) показують: Кім Ір Сен неодноразово просив дозволу на вторгнення у Сталіна, і Сталін дав принципову згоду в січні 1950 року, а остаточну — у квітні, під час візиту Кім Ір Сена до Москви. Радянські льотчики (64-й винищувальний авіакорпус) таємно воювали в небі Кореї.
Хто воював: силами ООН, створеними за резолюціями Радбезу 82–84, воювали 16 держав. Це була не «американська агресія», а відповідь ООН на вторгнення.
Цифри: загальні втрати Кореї (Північ і Південь, військові й цивільні) оцінюються приблизно у 2,5–3 мільйони. «Шість мільйонів» — вдвічі роздута цифра. Втрати Китаю, за офіційними даними, близько 180 тисяч, за західними оцінками — до 400 тисяч, тож «мільйон» теж перебільшення.
Методика: інверсія агресора та маніпуляція цифрами. Війну, яку санкціонував Сталін, приписано тому, хто допоміг жертві вторгнення. Це та сама схема, що й у фіналі допису про Україну.
9. "Росія вбила мільйон людей в Іраку, навіть бомбами зі збідненим ураном, який спричиняє народження немовлят із вадами через двадцять років. Ні, це англоамериканці"
Красномовна деталь, яка добре ілюструє те, що автор дуже погано розбирається в порушених темах: біля пункту про Ірак стоїть прапор Ірану.
Факт: вторгнення в Ірак 2003 року не мало мандату Радбезу ООН, генсек ООН Кофі Аннан у 2004 році прямо назвав його незаконним. Це серйозна критика, і вона звучить передусім на Заході.
Цифри: проєкт Iraq Body Count задокументував від 200 до 227 тисяч насильницьких смертей цивільних з 2003 року. Дослідження Lancet (2006) давало вищу оцінку, «мільйон» узято з опитування ORB 2007 року, методологію якого широко критикували. Аналіз даних IBC за 2003–2008 роки (Hicks et al., PLoS Medicine, 2011) показав: 74% смертей цивільних спричинили невідомі виконавці, 11% — антикоаліційні сили, 12% — коаліція.
Збіднений уран: Міжнародні оцінки (монографія ВООЗ 2001 року, висновок наукового комітету ЄС SCHER 2010 року) не встановили доведеного зв'язку збідненого урану з вродженими вадами в людей, хоча визнають прогалини в знаннях; окремі дослідження по Фаллуджі залишаються дискусійними. Подавати це як встановлений факт, а тим паче стверджувати, що уран «спричиняє народження немовлят із вадами через двадцять років», — це маніпуляція та гра на емоціях.
Що замовчано — Сирія: з 2015 року російська авіація бомбардувала Алеппо, Ідліб, ринки, лікарні та школи. Комісія ООН з розслідування щодо Сирії та Human Rights Watch задокументували удари по цивільних об'єктах, використання касетних та запалювальних боєприпасів.
Методика: поєднання гіперболи, псевдонауки і замовчування.
10. «Росія вбила понад 240 000 людей в Афганістані. Ні, це США»
Цифра 240 тисяч взята з проєкту Costs of War Браунського університету, але в перекрученому вигляді. Це загальна кількість загиблих в Афганістані та Пакистані разом, включно з бойовиками «Талібану», афганськими силовиками та цивільними, яких убили самі таліби. Місія ООН в Афганістані (UNAMA) роками фіксувала, що більшість цивільних жертв спричиняли антиурядові угруповання.
Що замовчано: радянська війна в Афганістані 1979–1989 років. За різними оцінками, загинуло від 1 до 2 мільйонів афганців, близько 5 мільйонів стало біженцями. СРСР вторгся, вбив чинного лідера країни Хафізуллу Аміна (операція «Шторм-333») і посадив свого ставленика. Нічого не нагадує? У липні 2025 року Росія стала першою державою, яка офіційно визнала уряд «Талібану».
Методика: найпряміше замовчування в усьому тексті. Про Афганістан без згадки про радянську війну може писати лише людина, яка розраховує на незнання читача.
11. «Росія вчинила геноцид корінних народів і анексувала половину Мексики, Пуерто-Рико, Гаваї. Ні, це США»
Факт: Разом з анексією Техасу (1845) і за договором Гуадалупе-Ідальго (1848) Мексика втратила близько 55% своєї території. Пуерто-Рико США отримали від Іспанії у 1898 році, Гаваї анексовані того ж року. Трагедія корінних народів Америки реальна. У 1993 році Конгрес США ухвалив офіційне вибачення перед корінними гавайцями (Public Law 103-150).
Що замовчано:
А. Росія сама винищувала корінних американців.
Автор пише про геноцид корінних народів Америки так, ніби Росія до Америки не має жодного стосунку. Насправді з 1741 до 1867 року існувала Російська Америка: Аляска, Алеутські острови, Кодьяк і навіть поселення в Каліфорнії (Форт-Росс).
Алеути (унангакс). До приходу росіян на островах жило, за оцінками, 12–15 тисяч унангакс. Асоціація Алеутських і Прибилівських островів (APIA), організація самих алеутів, наводить такі дані: до 1800 року, трохи більше ніж за 50 років після першого контакту з росіянами, населення скоротилося приблизно на 80%, до близько 2 500 осіб. Причинами були бойові сутички, жорстокості росіян, примусова праця і завезені хвороби. «Британіка» зазначає, що росіяни поводилися з унангакс як із кріпаками, чия праця була прив'язана до видобутку хутра.
Каральні походи 1760-х років. Після того як алеути Уналашки у 1763–1764 роках знищили кілька російських суден, промисловики (зокрема загін Івана Соловйова) провели каральні рейди проти острівних поселень. Кількість загиблих достеменно невідома: оцінки коливаються від кількох сотень до тисяч людей (найвищі цифри походять з давніших переказів, які частина істориків вважає перебільшеними).
Різанина на скелі Ава'ук (Refuge Rock), 1784 рік. 14 серпня 1784 року російський купець Григорій Шеліхов, засновник компанії, з якої згодом виросла Російсько-американська компанія, напав на тисячі алютиїків (сугпіак), які сховалися на скелі біля острова Сіткалідак. За даними Музею алютиїків, загинули близько 300 людей (інші оцінки — від 200 до 500), понад тисячу взяли в заручники. Після цього чоловіків-мисливців примусили до кріпацької праці на видобутку шкур каланів. Археолог Рік Кнехт назвав цю подію «аляскинським Вундед-Ні», а Музей алютиїків — визначальною подією в історії алютиїків. Музей нині готує меморіал загиблим.
Система заручників (аманатів). Російські компанії брали в заручники жінок і дітей із селищ, щоб змусити чоловіків добувати хутро. Алеутів і алютиїків переселяли на Прибилівські острови для промислу котиків, а мисливців вивозили аж до Каліфорнії (Форт-Росс).
Тлінкіти чинили збройний опір російській колонізації, і Росія утверджувала свою владу в районі Сітки силою (битва при Сітці 1804 року).
Ключовий момент: коли автор перераховує злочини США проти корінних народів, він «забуває», що частину цих народів США отримали вже після ста років російського панування над ними. У 1867 році Росія продала Аляску Сполученим Штатам разом із народами, яких перед тим поневолила. Тобто частину «американського колоніалізму» Росія особисто продала Америці.
Б. Сибір і Далекий Схід.
Завоювання Сибіру й Далекого Сходу з XVI століття супроводжувалося знищенням і підкоренням корінних народів (ітельмени, юкагири, чукчі), ясаком, епідеміями. Сибір це буквально «Дикий Захід» Росії, тільки про нього не знімають фільмів.
В. Анексії XXI століття:
Крим (2014) і чотири українські області (2022). Генасамблея ООН визнала ці «референдуми» недійсними: резолюція 68/262 (2014) та резолюція ES-11/4 (2022, 143 голоси «за»).
Ключова різниця: анексії США це справа XIX століття. Анексії Росії відбуваються прямо зараз, у порушення Статуту ООН і Будапештського меморандуму 1994 року, де Росія зобов'язалася поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України.
Методика: хронологічна підміна. Злочини 150-річної давнини ставлять поруч із сучасною війною, щоб розмити відповідальність за теперішнє.
Іііі гранд ФІНАЛ - «А те, що в Україні, — братовбивча війна, яку фінансує Європа»
Це єдине речення, заради якого написано весь допис. І воно хибне в кожному слові.
«Братовбивча». Ця рамка відтворює тези статті Путіна «Про історичну єдність росіян та українців» (липень 2021), де Путін пише: «Мы — один народ» і що Росія нібито «сделала всё, чтобы остановить братоубийство» на Донбасі.
Слово «братовбивча» робить війну «внутрішньою сімейною справою», де немає агресора й жертви.
«Війна». Це не «конфлікт двох братів», а повномасштабне вторгнення однієї держави в іншу 24 лютого 2022 року (а фактично з 2014 року). 2 березня 2022 року Генасамблея ООН резолюцією ES-11/1 (141 голос «за», лише 5 «проти») вимагала від Росії негайно вивести війська. 16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН наказав Росії припинити військові дії. Росія це рішення проігнорувала.
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Владіміра Путіна та Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію українських дітей. Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування щодо України задокументувала вбивства, катування, сексуальне насильство й депортації. Буча, Ізюм, Ірпінь (зараз потерпають Олешки). Драмтеатр у Маріуполі (16 березня 2022): Amnesty International встановила, що це був російський авіаудар по будівлі, де ховалися сотні цивільних, а на землі великими літерами було написано «ДЕТИ». Маріуполь фактично знищено.
«Фінансує Європа». Інверсія. Європа допомагає державі, на яку напали, реалізувати право на самооборону, закріплене статтею 51 Статуту ООН. Натомість Росія отримує дрони Shahed від Ірану, а від КНДР снаряди, ракети й війська. У квітні 2025 року Москва і Пхеньян офіційно визнали участь північнокорейських військових у боях на Курщині. Якщо вже говорити про «фінансування війни ззовні», то варто починати з Москви.
ПІДСУМОК
Допис ZICER не спростовує жодного звинувачення проти Росії. Він побудований на трьох підмінах:
1. Одинадцять разів «спростовує» звинувачення, яких ніхто не висував.
2. Подає частину західних злочинів з роздутими цифрами (Корея, Ірак, Камбоджа), а частину із заниженими (Індія, Алжир), бо мета не історія, а емоція.
3. Систематично замовчує, що на кожен пункт є російський чи радянський аналог: Катинь, Голодомор, депортації народів, ГУЛАГ, Афганістан, Чечня, Сирія, Крим.
Головна відмінність між Заходом і Росією не в тому, що в когось «чисте минуле». Чистого минулого немає ні в кого. Різниця в тому, що Німеччина, Нідерланди, Франція, США (так, у різному обсязі й не завжди достатньо) визнають свої злочини, відкривають архіви, вибачаються, а подекуди й виплачують компенсації. Саме тому автор допису взагалі знає про Хіросіму і Конго: ці злочини задокументували й обговорили західні історики.
Росія ж ліквідувала «Меморіал», не визнає Голодомор геноцидом, реабілітує Сталіна і сьогодні вчиняє нові злочини в Україні.
Навіть якби все, що написано в дописі, було правдою до останньої цифри, жодне слово з нього не виправдовує жодної вбитої в Маріуполі дитини.