Цей вебсайт використовує лише необхідні файли cookie для коректної роботи. Ми не використовуємо файли cookie для відстеження. Ми використовуємо аналітику без файлів cookie, щоб зрозуміти, як використовується наш сайт.

Фокус

Росія викрала понад 20 000 українських дітей

Iryna Sieidkhanova
Росія викрала понад 20 000 українських дітей

Пише: Ірина Сєйдханова, українська журналістка та публіцистка:

До Всесвітнього дня дитини, який ми відзначаємо 20 листопада, хочу знову нагадати про долю маленьких українців. Російська війна проти України триває вже дванадцять років, а в лютому повномасштабному вторгненню мине п’ять. Сотні тисяч українських дітей ростуть під звуки сирен, у сховищах, серед втрат і без жодної певності в тому, що принесе завтрашній день.

Торік я писала про майже 20 тисяч дітей, яких Росія вивезла і чиї імена відомі. За рік ця цифра зросла. Українська ініціатива Bring Kids Back UA на сьогодні підтвердила 20 651 випадок депортації та примусового переміщення українських дітей. Станом на 19 листопада 2026 року додому вдалося повернути 2 833 дітей і молодих людей – і з Росії, і з тимчасово окупованих територій України. Кожне повернення – маленька перемога, але розрив між цими двома числами добре показує, скільки роботи ще попереду.

І це лише діти, яких вдалося встановити поіменно. Росія даних не надає, тож насправді їх напевно більше. На початок повномасштабного вторгнення на тимчасово окупованих територіях перебувало близько 1,6 мільйона українських дітей, і всі ці роки вони живуть під загрозою депортації, примусового переміщення та мілітаризації.

Інфографіка SEE Ukraine
Інфографіка SEE Ukraine

«Порятунок» дітей від війни, яку почала сама Росія

Росія вивозить дітей, видає їм російські паспорти й віддає в російські прийомні сім’ї. Так вона відрізає їм шлях назад до рідних в Україні та забирає право на дитинство у вільній країні. Часто йдеться про дітей, чиїх батьків окупанти вбили або заарештували.

Москва пояснює все це «порятунком» дітей від бойових дій. І мовчить про те, що саме вона принесла війну на землю суверенної демократичної держави і що без російського вторгнення українським дітям ніщо б не загрожувало. «Рятувати» дітей Росія взялася ще у 2014 році, коли розв’язала війну на Донбасі. Відтоді її пропаганда розповідає вигадані історії про українські «злочини» проти дітей Донбасу, але факти не змінюються: до російського нападу 2014 року від дій українських військових не постраждала жодна дитина.

Російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова в офіційному інтерв’ю відверто розповідала, як узяла до себе 15-річного сироту з Маріуполя Філіпа. Хлопець не любив Росію, стежив за українськими новинами й співав українських пісень. «Ми багато працювали над тим, щоб змінити свідомість хлопця, і тепер це вже росіянин Філіп», – сказала вона. Саме за незаконну депортацію та переміщення українських дітей Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Львової-Бєлової та російського президента Владіміра Путіна. Ці ордери досі чинні.

Від перевиховання до фронту

Росія не лише вивозить дітей, а й планомірно їх «перевиховує». На окупованих територіях вона стирає будь-які сліди української культури, забороняє українську мову, знищує українські книжки й підручники. Діти ростуть у школах, де їм викладають російську версію історії, в молодіжних організаціях на кшталт «Юнармії» та у військово-патріотичних таборах, де їх учать поводитися зі зброєю.

У 2026 році стало видно, як далеко сягає ця система. Росія відправляла дітей з окупованих територій навіть до табору «Сондовон» у Північній Кореї, офіційно називаючи це «культурним обміном». У вересні Рада ЄС внесла цей табір до санкційного списку разом із дитячими таборами та спортивними центрами в Росії й на окупованих територіях, які займаються ідеологічною переробкою дітей і прищеплюють їм російську ідентичність.

Підлітків з окупованих територій, яким виповнюється 18, росіяни заганяють до окупаційної армії. У листопаді верховна представниця ЄС Кая Каллас попередила в Європарламенті, що Росія, можливо, вже відправляє викрадених українських дітей на фронт – воювати проти власної батьківщини. Це найжорстокіший наслідок «перевиховання»: дитина, яку вкрали, повертається солдатом держави, що її вкрала.

Інфографіка SEE Ukraine
Інфографіка SEE Ukraine

Коли світ нарешті називає злочин

Усе це вже було в історії. Радянський і нацистський режими так само забирали дітей у поневолених народів, щоб виростити з них «своїх». Конвенція про геноцид 1948 року прямо називає одним з актів геноциду насильницьку передачу дітей однієї групи до іншої. У липні 2023 року Львова-Бєлова сама заявила, що від початку повномасштабного вторгнення Росія «прийняла» 4,8 мільйона українців, серед них понад 700 000 дітей. За цим «прийняттям» стоять окуповані українські землі та люди, яких змусили взяти російський паспорт і відмовитися від української мови й культури.

Міжнародна спільнота реагує дедалі рішучіше. У березні 2026 року Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування щодо України дійшла висновку, що депортація і примусове переміщення українських дітей є воєнним злочином і злочином проти людяності. У травні в Брюсселі з ініціативи ЄС, України та Канади зібралася Міжнародна коаліція за повернення українських дітей, до якої входить близько 60 держав. ЄС запровадив санкції проти людей і структур, причетних до депортацій, а в листопаді Європарламент вимагав від Росії беззастережно повернути всіх дітей.

Україна наполягає: повернення дітей має бути умовою будь-якої мирної угоди, і ця умова не обговорюється. Діти не воєнний трофей і не можуть бути предметом торгу.

Інфографіка SEE Ukraine
Інфографіка SEE Ukraine

Загиблі під бомбами

Деякі діти вже ніколи не повернуться додому. За даними уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, російська агресія забрала життя 771 дитини, 3 040 дітей поранено, 2 356 вважаються зниклими безвісти. Торік у цей час офіційно було підтверджено 669 загиблих. Тобто лише за рік російські окупанти вбили ще 102 дитини.

Але й ці цифри неповні: до них не входять діти, які загинули в місцях під російським контролем. Найстрашніший приклад – Маріуполь. Ще у квітні 2022 року, під час облоги, міська влада оцінювала кількість загиблих цивільних у понад 20 000, серед них були жінки й діти. Цю цифру назвали тоді, коли більша частина міста залишалася недоступною, тіла лежали просто на вулицях, а люди ховали рідних у дворах і скверах. Human Rights Watch за дуже обережною методикою, лише за аналізом нових поховань, нарахувала щонайменше 8 000 загиблих і сама попереджає, що насправді їх, найімовірніше, значно більше.

Скільки серед них дітей, сьогодні встановити неможливо. Після окупації Росія поспіхом зносила зруйновані будинки й будувала на їхньому місці нові, хоча під завалами ще лишалися рештки людей. Незалежних слідчих туди не пускають. Тож кожна маріупольська дитина, яка не пережила блокаду, лишається поза офіційною статистикою. Коли колись жертв Маріуполя вдасться порахувати, офіційне число вбитих українських дітей буде значно більшим за нинішні 771.

Інфографіка SEE Ukraine
Інфографіка SEE Ukraine

За кожною цифрою – ім’я

Ось лише кілька з них (джерело: memorial.ua):

Ангеліна Галич, 2 роки. Загинула в ніч на 28 серпня 2025 року, коли Росія вдарила ракетами й дронами по житловому будинку в Дарницькому районі Києва. Тоді загинуло понад 20 людей, Ангеліна була наймолодшою. Разом із нею загинула її мама.

Владислав Надвуличний, 13 років. Загинув 27 лютого 2022 року в Харкові. Він із родиною повертався з церкви, коли в машину влучив ворожий снаряд. Загинула вся сім’я: батьки, молодші брат і сестра.

Матвій Алексєєнко, 7 років. Загинув 11 квітня 2023 року в Бахмуті, у підвалі дев’ятиповерхівки, яку накрив потужний вибух. Разом із ним загинули мама, бабуся і дідусь.

Тимофій Цвіток, 3 роки. Загинув 4 квітня 2025 року, коли Росія вдарила балістичними ракетами по житловому кварталу Кривого Рогу.

Тимур Козирєв, 1 рік. Загинув 14 березня 2022 року на Київщині. Машину, в якій він із мамою Тетяною тікав від окупації, росіяни розстріляли з кулемета. Мама загинула поруч із ним.

Надія залишається

Доля викрадених українських дітей не залишає байдужими ні українців, ні іноземців. Чимало ініціатив і організацій борються за кожну дитину, щоб повернути їй право на майбутнє вдома, серед своїх. Щотижня додому повертаються кілька дітей, іноді троє, іноді тринадцятеро. І кожне таке повернення доводить, що боротися варто.

Україна й українці сподіваються, що світ не заплющуватиме очі на злочини проти їхніх дітей, які відбуваються в самому серці Європи. Росія заслуговує на повне міжнародне засудження, ізоляцію і тиск, доки кожна українська дитина не повернеться додому.

Якщо хочете більше дізнатися про викрадених українських дітей або допомогти їх повернути, зайдіть на сайт ініціативи Bring Kids Back UA: bringkidsback.org.ua.

Поділитися