Цей вебсайт використовує лише необхідні файли cookie для коректної роботи. Ми не використовуємо файли cookie для відстеження. Ми використовуємо аналітику без файлів cookie, щоб зрозуміти, як використовується наш сайт.

Протидія дезінформації

Історичні факти: ні Крим, ні Донбас не є «споконвічно російськими»

Kateryna Shymkevych
Чи були Крим і Донбас «споконвічно російськими»: історичні факти

22 жовтня 2026 року Путін дав інтерв’ю, в якому знову повторив знайомі, але абсолютно хибні тези: що українці й росіяни нібито «один народ», що існують «споконвічно російські землі», та інші кремлівські міфи. Тому пропонуємо вашій увазі статтю, яка й досі не втратила актуальності. Її написала історикиня та аналітикиня Kateryna Shymkevych, а в серпні 2025 року опублікував хорватський портал Index.hr. Стаття спростовує цей популярний кремлівський наратив.

З початком російської агресії проти України та анексією Криму в 2014 році кремлівська пропаганда активно поширювала в медійному просторі України та світу дезінформацію про те, що частина українських територій нібито завжди була російською.

Йдеться про Крим і південно-східні регіони сучасної України. Російські історики називають ці українські території Новоросією і стверджують, що їх створила Росія. З 2022 року до міфів про Крим і Новоросію додався ще один: нібито Україну створив Владімір Лєнін.

Уже в X–XI століттях Київ мав великі церкви й монастирі та був столицею середньовічної Русі, тоді як Москви ще не існувало: її вперше згадано лише 1147 року.
Уже в X–XI століттях Київ мав великі церкви й монастирі та був столицею середньовічної Русі, тоді як Москви ще не існувало: її вперше згадано лише 1147 року.

Путін поширює міфи про історію України не випадково

Керівництво Росії намагалося створити підґрунтя для того, щоб сформувати у світовій громадській думці переконання, ніби Москва має право привласнювати Україну, її території, історію та культуру. Цю свідому фальсифікацію історичних фактів російська влада поширює в різних країнах, щоб здобути підтримку США та держав ЄС для територіальних претензій Путіна на тимчасово окуповані території України.

Так Росія знову ставить під сумнів територіальну цілісність і державність України. Подібну риторику, окрім Путіна, можна почути й від тодішнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана та деяких західних проросійських політиків і пропагандистів.

Коріння української держави

15 липня в Україні відзначають День української державності. За даними Українського інституту національної пам’яті, саме 15 липня 988 року київський князь Володимир Святославич прийняв хрещення, і ця подія стала ключовою для подальшого будівництва середньовічної держави Русь із центром у Києві.

Саме за князювання Володимира почалася систематизація перших правових норм (звичаєве право замінювалося писаним), формувалася правова система держави, апарат влади та військо, а культура й освіта пережили розквіт разом із розвитком кириличної писемності. Великим досягненням князя Володимира стало карбування власних монет із зображенням тризуба — одного з державних символів сучасної України.

За князя Володимира та його наступників Русь зі столицею в Києві стала сильною, міжнародно визнаною європейською державою. У X–XII століттях Русь завдяки активним дипломатичним, торговельним, політичним відносинам і династичним шлюбам визнавали Візантія, Англія, Франція, Швеція, Угорське та Польське королівства.

Ця традиція тривала і в XIII — середині XIV століття, коли політичним центром держави стало Галицько-Волинське князівство, яке середньовічні хроніки називали Королівством Русі. 1253 року князь Данило отримав корону від папського легата Опізо й був коронований як перший король Русі.

Тяглість крізь століття

Державотворча традиція не зникла й тоді, коли в середині XIV століття Русь завоювали Велике князівство Литовське та Королівство Польське. Українцям вдалося зберегти власну ідентичність завдяки мові, вірі, традиціям, історії та культурі.

Новий етап державності сучасної України позначився створенням Запорозької Січі та Української козацької держави у XVI–XVII століттях, з якими воювала Річ Посполита, а згодом і Московська держава. Остаточно козацьку Україну підкорили лише наприкінці XVIII століття.

Радянська окупація

Після радянської окупації України 1922 року назву держави змінили на Українська Радянська Соціалістична Республіка. Уряд Української Народної Республіки до 1992 року діяв в екзилі за кордоном. 1992 року державні символи та архів УНР передали Президентові України Леонідові Кравчуку.

Після Другої світової війни окупація України тривала, але позитивним моментом стало те, що комуністичні уряди Польщі, Румунії та Чехословаччини погодилися з вимогами СРСР і передали українські території, які увійшли до складу радянської України. Формування мапи сучасної України фактично завершилося 1954 року, коли через економічну кризу в Криму радянське керівництво ухвалило рішення включити півострів до складу України.

Довга державотворча традиція

Сучасна Україна має довгу державотворчу традицію, яка не зникала й не переривалася, хоч Україна й перебувала у складі інших держав. Російська пропаганда навмисно замовчує багато подробиць, особливо про козацьку Україну та УНР, які є прикладами тяглої державності й збереження української ідентичності.

Упродовж століть завдяки культурним, релігійним і політичним зв’язкам сформувався сучасний український простір, який Україна 1991 року закріпила в міжнародному праві, проголосивши незалежність. Крім того, сучасна кремлівська пропаганда вміло оминає той факт, що нинішня Російська Федерація не є прямою спадкоємицею колишньої Російської імперії на чолі з династією Романових німецького походження, на могутність якої так полюбляють посилатися Путін і його оточення.

З погляду історії та географії цілком очевидно, що саме українські землі є історичною та справжньою Руссю, тоді як Московія — лише бічна гілка розвитку середньовічної Русі.

Історична мапа України, складена для Паризької мирної конференції 1919 року після Першої світової війни
Історична мапа України, складена для Паризької мирної конференції 1919 року після Першої світової війни

Російські фальсифікати історичних карт

Підготовка Росії до війни проти України спиралася на масштабну фальсифікацію історичних документів і карт. Географічні та історичні карти стали важливим інструментом візуалізації кордонів так званого «русского міра» та російських зазіхань на територіальну цілісність України.

Задовго до агресії московські пропагандисти показували на російському телебаченні карти України, на яких Крим і частини деяких українських областей були позначені як російські. Такі карти поступово формували в Росії суспільну думку, що Москва нібито має право «повернути» частину території України.

Після окупації Криму та початку російської агресії на Донбасі у 2014 році російська пропаганда за допомогою підроблених карт вийшла на міжнародний рівень. За посередництва Російського географічного товариства, яке існує ще з 1845 року, у закордонних книгарнях, бібліотеках, медіа та соцмережах масово почали з’являтися сфальсифіковані карти України.

Крим і Донбас позначили як російські

На них Крим і Донбас позначено як російські, а всі східні та південні області України включено до складу «Новоросії». Таких навчальних та інформаційних матеріалів пропагандистського характеру ще більше з’явилося у 2022 році.

У травні 2023 року російські медіа та соцмережі поширили відео, на якому Владімір Путін розглядає карту XVII століття і нібито не бачить на ній України.

На цій карті, яку склали французькі картографи Ніколя Сансон і Юбер Жайо, Росії немає — є лише Московія, а Україну позначено як Vkraine ou Pays des Cosaques («Україна, або Країна козаків»). Кримське ханство на тій самій карті, як і Україна, теж показане як окрема держава.

У ті часи картографи позначали самостійність держав різними кольорами. Отже, станом на 1685 рік, коли Сансон і Жайо склали карту, Україна, Кримське ханство та Московія (а не Росія) були окремими державами на європейському континенті.

«Україна, або Країна козаків» — карта французьких картографів Ніколя Сансона і Юбера Жайо, 1685 рік
«Україна, або Країна козаків» — карта французьких картографів

Фальсифікація як виправдання агресії

Вдаючись до різних методів, Росія завзято фальсифікує історію, перекручує факти й підробляє історичні документи, щоб роками виправдовувати агресію проти України та нібито своє право на частину українських територій.

Кремлівська пропаганда часто ігнорує те, що українські історики співпрацюють з європейськими архівами та науковцями, які допомагають протидіяти такій московській брехні про державність і територіальну цілісність України.

Поділитися